Мезозойська ера, мезозой - друга з трьох геологічних ер фанерозойського еону,
що настала після палеозойської і змінилася кайнозойською ерою.
Настала 252,17±0,06 млн років тому, тривала 186 млн
років. Поділяється на три періоди: тріасовий (252,17-201,3 млн років тому),
юрський (201,3-145,0 млн р. тому) і крейдовий (145,0-66,0 млн р. тому).
Кожен з цих періодів відзначається своїми, властивими тільки йому
фізико-географічними умовами, певним розподілом моря і суші, а в межах
останньої - гірських хребтів і рівнин, специфічними краєвидами, складом
органічного життя, проте зберігає загальні риси, характерні для мезозою в
цілому. Наприкінці палеозойської ери завершуються великі горотворні рухи в
земній корі, об'єднані під назвою герцинських. Вони зумовили різкі зміни
фізико-географічних умов на Землі, і в зв'язку з цим, значні зміни в складі
органічного світу.
На початку мезозойської існував надконтинент Пангея,
що об'єднував майже весь суходіл. Невдовзі він розпався на два - Лавразію і
Гондвану. Вони, в свою чергу, згодом розділилися на сучасні материки.
Горотворчі рухи були пов'язані з кіммерійською складчастістю та мезозойською
складчастістю. У пізньокрейдову епоху відбулася одна з найбільших в історії
Землі трансгресій. Тектонічні рухи, що посилились наприкінці крейдового
періоду, зумовили альпійську складчастість.
Немає коментарів:
Дописати коментар