Океан Тетіс

    Тетіс існував за часів від пізнього палеозою до мезозою, тобто в період від 320 до 66,5 млн років тому, розділяючи стародавні континенти Гондвану і Лавразію. Близько 280 млн років тому від Гондвани відокремився так званий Кіммерійський материк, який, повільно перетинаючи Тетіс, зрештою зіткнувся з Лавразією близько 200 млн років тому. У зв'язку з цим доречно говорити про два океани Тетіс: Палеотетіс 320-260 млн років тому і Неотетіс (або просто Тетіс) 200-66,5 млн років тому.

    Збільшення Атлантичного й Індійського океанів і подальший зсув плит призвели до поступового скорочення розмірів Неотетісу. Зрештою, близько 66,5 млн років тому залишки Гондвани зіткнулися з Лавразією, утворивши Альпійсько-Гімалайський гірський пояс, який включає в себе Піренеї, Альпи, Карпати і Гімалаї. Після зіткнення континентів Тетіс ще деякий час був водоймою невеликої глибини, що покривав велику частину південної Євразії. Східна частина Середземного моря, Чорне і Каспійське моря, Перська затока, а також моря Малайського архіпелагу є залишками Тетіса.

Мезозойська складчастість

                        

    Мезозойська складчастість – деформації земної кори, які відбувалися з кінця юрського до початку палеогенового періоду.

Проявилися головним чином по периферії Тихого океану.

    Перша епоха складчастості. В результаті мезозойської складчастості утворились більша частина Кордильєр, Анд, Верхоянський хребет та ін. Найбільш рання з великих епох складчастості мезозою виявилася в кінці тріасу - на початок юри і відома на Заході Євразії як ранньокімерійська, а на Сході як індосінійська. В цей час деформації охопили площу від Добруджі, Гірського Криму, Гірського Мангишлаку і Туаркіру через Південний Туркменістан, Центральний Іран, Північний Афганістан до Південного Китаю і Південно-Східної Азії, де вони були особливо інтенсивні. У західній півкулі вони виявилися в Кордильєрах, Південних Андах і особливо на Антарктичному півострові.

    Друга епоха складчастості припадає на кінець юри - початок крейди; її іменують на 3аході Євразії пізньокімерійською, на Північному-Сході Росії - колимською, в Китаї - яньшанською, в Японії - Сакава або Ога, в Новій Зеландії - Хоконуї, в Північній Америці - невадською, в Південних Андах - арауканською. Основний ареал її вияву - Тихоокеанське складчасте кільце, де, зокрема, деформації цього віку оформили складчасту структуру Верхояно-Чукотської області, значну частину Японських островів і Нової Зеландії, відіграли важливу роль в оформленні структури західних зон американських Кордильєр. У Євразії ці деформації порушили внутрішні зони Альп, Дінарид, Еллінід, виявилися в Центральному Ірані і Афганістані, на Південному Паміру, в Тибеті і М'янмі.

    Третя велика епоха мезозойської складчастості припадає на середину крейди: в Альпах і Карпатах вона була виділена як австрійська. Її вияви відомі по всьому Гімалайському поясу, хоч вони ніде і не завершили геосинклінальний розвиток. У Тихоокеанському обрамленні ці деформації мали основне значення в складчастій системі Сіхоте-Аліня. Вони торкнулися також Корякського нагір'я і північно-американських Кордильєр.